Жіноче здоров’я,  Захворювання опорно-рухового апарату

Суть паркінсонізму

Паркінсонізм – це група клінічних станів і симптомів, які супроводжуються моторними проявами, характерними для хвороби Паркінсона, такими як тремор, уповільненість рухів, м’язова ригідність та схильність до падінь. Важливо зазначити, що причини розвитку паркінсонізму відрізняються від тих, що спостерігаються при класичній хворобі Паркінсона.

Паркінсонізм не обмежується лише хворобою Паркінсона; багато інших захворювань і станів також можуть сприяти появі подібних симптомів. Оскільки різні форми паркінсонізму можуть мати різні причини, діагностика та лікування вимагають індивідуального підходу. У багатьох випадках, поряд з моторними симптомами, можуть виникати й інші неврологічні проблеми, що погіршують якість життя пацієнтів.

Причини паркінсонізму

Причини паркінсонізму охоплюють широкий спектр, і різні клінічні стани можуть проявлятися по-різному. Нижче наведені деякі поширені форми, які можуть призвести до паркінсонізму, і їх докладний опис.

Деменція з тільцями Леві

Деменція з тільцями Леві – це прогресуюче нейродегенеративне захворювання, яке викликає розумове зниження. Під час цього захворювання в клітинах мозку формуються тільця Леві, що призводить до гістологічно виявлених змін. З прогресуванням хвороби пам’ять, увага та мислення пацієнтів поступово погіршуються.

Симптоми деменції з тільцями Леві можуть включати візуальні галюцинації, порушення уваги, а також проблеми з координацією рухів. У міру прогресування захворювання моторні симптоми стають все більш вираженими, і рухи пацієнтів поступово сповільнюються. Діагностика часто є складною, оскільки симптоми можуть бути схожими на інші нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Паркінсона.

Лікування деменції з тільцями Леві зазвичай включає медикаментозну терапію, метою якої є полегшення симптомів і уповільнення прогресування хвороби. До варіантів лікування належать дофамінові агоністи та антипсихотики, але вибір відповідних препаратів завжди вимагає індивідуального підходу.

Прогресуючий супрануклеарний параліч

Прогресуючий супрануклеарний параліч – це рідкісне нейродегенеративне захворювання, яке в першу чергу впливає на рух і баланс. Пацієнти часто відчувають зміни настрою та особистості, що ускладнює повсякденне життя. Однією з характеристик захворювання є порушення рухів очей, через що дивитися вниз стає важко.

На жаль, прогресуючий супрануклеарний параліч є прогресуючим, тобто стан з часом погіршується. Встановлення діагнозу часто затримується, оскільки ранні симптоми можуть бути схожими на інші нейродегенеративні стани, тому важливо провести ретельне медичне обстеження.

Варіанти лікування обмежені, і часто вимагають симптоматичного лікування, яке включає фізіотерапію та медикаментозне лікування для полегшення моторних симптомів. Протягом захворювання можуть виникати унікальні випадки, тому лікування для кожного пацієнта має бути індивідуально адаптованим.

Мультисистемна атрофія (МСА)

Мультисистемна атрофія – це рідкісне нейродегенеративне захворювання, яке супроводжується моторними симптомами, характерними для хвороби Паркінсона. Внаслідок захворювання зменшується здатність зберігати рівновагу, і вегетативна нервова система також може бути уражена. Це призводить до багатьох неприємних симптомів, таких як порушення сечовипускання та проблеми з потенцією.

МСА особливо важко діагностувати, оскільки симптоми охоплюють широкий спектр, і діагноз часто затримується. У міру прогресування захворювання як моторні, так і вегетативні симптоми можуть погіршуватися, що має значний вплив на якість життя пацієнтів.

Метою лікування є полегшення симптомів і покращення стану пацієнта. Медикаментозна терапія часто включає препарати, які використовуються для лікування хвороби Паркінсона, однак МСА вимагає специфічного підходу. Фізіотерапія та реабілітація також є важливими складовими лікувального плану, оскільки можуть допомогти підтримувати мобільність пацієнтів.

Кортіко-базальна дегенерація

Кортіко-базальна дегенерація – це стан, при якому в певних ділянках мозку зменшується кількість клітин, а залишкові клітини зменшуються в розмірі. Внаслідок цього у постраждалих пацієнтів зберігається м’язова сила, але виконання певних рухів стає складним через порушення в центральній нервовій системі. Симптоми зазвичай починаються з одного боку, але з часом можуть вражати обидва боки.

Діагностика кортіко-базальної дегенерації також є складною, оскільки симптоми часто схожі на симптоми інших нейродегенеративних захворювань. Порушення пам’яті також можуть бути характерними, що додатково ускладнює ситуацію. Для встановлення діагнозу потрібне ретельне медичне обстеження та різноманітні тести.

Варіанти лікування включають медикаментозну терапію, яка може допомогти в лікуванні моторних симптомів. Крім того, фізіотерапія та трудотерапія можуть бути корисними для покращення повсякденного життя пацієнтів. У випадку кортіко-базальної дегенерації важливий мультидисциплінарний підхід, що враховує індивідуальні потреби пацієнта.

Ліки та інші причини

Причинами паркінсонізму можуть бути певні ліки, особливо деякі антипсихотики. Ці препарати можуть викликати моторні симптоми, впливаючи на рівень дофаміну. Після скасування препарату симптоми часто зменшуються або можуть бути мінімізовані при належній дозі.

Крім того, вживання наркотиків, травми голови (наприклад, у боксерів), пухлини, інсульти та енцефаліти також можуть сприяти розвитку паркінсонізму. Оскільки ці причини охоплюють широкий спектр, діагностика та лікування вимагають різних підходів.

Діагностика паркінсонізму не ґрунтується на чітких тестах, а здійснюється на основі комбінації анамнезу хвороби та неврологічних обстежень. Симптоми, що виникають під час перебігу захворювання, та реакція на ліки можуть допомогти у встановленні правильного діагнозу. Лікування змінюється в залежності від причин, і часто спирається на медикаментозні рішення для полегшення симптомів.