Вагітність і виховання дітей,  Краса та догляд за собою

Синдром Шегрена може підвищувати ризик інфекцій очей та дихальних шляхів

Синдром Шегрена — це автоімунне захворювання, при якому імунна система організму помилково атакує власні тканини, особливо слинні та слізні залози. Внаслідок цього захворювання пацієнти часто страждають від неприємних симптомів сухості очей і рота. Ці симптоми не тільки заважають, але й можуть призвести до різноманітних ускладнень у довгостроковій перспективі. Діагностика та лікування синдрому Шегрена є особливо важливими, оскільки належна медична допомога може допомогти полегшити симптоми та уповільнити прогресування захворювання.

Симптоми сухості очей

Сухість очей є первинним симптомом, за яким слідує зменшення вироблення слини. Поряд з цими скаргами часто спостерігається набряк великих слинних залоз, болі в суглобах, а також ураження шкіри, легень та інших органів. Якщо захворювання не лікувати, може відбутися атрофія слинних залоз, що ще більше погіршить ситуацію. Окрім медичних лікувань, пацієнти повинні також стежити за своїм станом у повсякденному житті, щоб уникнути неприємних ускладнень.

Симптоми синдрому Шегрена

До перших ознак синдрому Шегрена відноситься сухість очей, яка часто супроводжується печінням, колючим болем і червоними очима. Пацієнти часто також повідомляють про відчуття стороннього тіла. Після цього відбувається зменшення вироблення слини, що викликає сухість у роті. Інші симптоми захворювання включають набряк великих слинних залоз, болі в суглобах, а також запалення в шкірі, легень та периферичних нервах.

Окрім медичного лікування, пацієнти з синдромом Шегрена повинні постійно стежити за станом своїх слизових оболонок. Доктор Смайда Жужанна, імунолог, підкреслює, що через сухість очей і рота пацієнти часто звертаються до лікаря, де можуть отримати належну діагностику та лікування. Окрім медикаментів, пацієнтам важливо також у повсякденному житті справлятися з сухістю, інакше захворювання може спричинити додаткові незручності.

Ризик вторинних інфекцій

У пацієнтів із синдромом Шегрена відсутність слізної плівки, яка покриває очі, не лише зменшує комфорт, але й підвищує ризик різних інфекцій. Слізна плівка не лише забезпечує вологу, але й захищає від бактеріальних і вірусних патогенів. Якщо вироблення сліз зменшується, пацієнти стають значно більш схильними до очних захворювань, тоді як сухість слизових оболонок рота та носа може призвести до респіраторних інфекцій.

Щоб захистити слизові оболонки, організм намагається збільшити вироблення секрету для боротьби з патогенами, що пов’язано з природою захворювання. Пацієнти часто помічають, що через сухість у роті та зменшення вироблення сліз ризик інфекцій зростає, що може призвести до додаткових ускладнень. Окрім належного медичного лікування, пацієнти повинні звертати увагу на свої гігієнічні звички та профілактику інфекцій.

Медикаментозне лікування та повсякденні практики

Лікування синдрому Шегрена є викликом, оскільки захворювання наразі не підлягає лікуванню, але може бути контрольованим. Для зменшення симптомів під час медичних обстежень проводять імунологічні аналізи крові та різні діагностичні методи. Метою лікування є зменшення запальних процесів, для чого можуть використовуватися імуномодуляторні препарати.

Для полегшення сухості очей рекомендується регулярне використання штучних сліз. Однак важливо, щоб пацієнти спробували кілька різних продуктів, оскільки кожен може реагувати по-різному. Для зменшення симптомів сухості в роті корисно використовувати безцукрові жувальні гумки, пастилки для горла та препарати для заміщення слини. Найголовніше, що пацієнти часто забувають, — це достатнє споживання рідини. Вживання щонайменше 2 літрів чистої, без газу мінеральної води на день може допомогти підтримувати внутрішню гідратацію.

Пацієнтам також варто звернути увагу на зволоження приміщення, оскільки сухе повітря погіршує симптоми. Використання зволожувачів повітря або розвішування білизни в кімнаті також може допомогти підвищити вологість повітря. Лікування симптомів синдрому Шегрена є складним процесом, який вимагає як медичної допомоги, так і змін у повсякденному способі життя.