Рефлюкс сечового міхура-уретри (РСМУ)

Везикоуретеральний рефлюкс (ВУР) є порушенням сечовивідної системи, яке особливо поширене серед немовлят та дітей. Це захворювання базується на аномалії сечовивідних шляхів, внаслідок чого сеча повертається назад у сечовід і навіть у ниркову миску. Через рефлюкс у дітей можуть виникати часті сечові інфекції, які в довгостроковій перспективі можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, якщо їх не лікувати належним чином.

Анатомічні відхилення, що лежать в основі ВУР

Анатомічні відхилення, що лежать в основі ВУР, пов’язані з розташуванням та механізмом закриття сечоводу. У нормі потік сечі в сечоводі є одностороннім, але через рефлюкс цей механізм може бути порушено. Лікування захворювання має велике значення, оскільки неліковані випадки можуть призвести до серйозних ускладнень, включаючи зниження функції нирок та хронічні інфекції.

Симптоми та ускладнення везикоуретерального рефлюксу

Найхарактернішим симптомом везикоуретерального рефлюксу є часті сечові інфекції. Якщо у дитини спостерігаються повторювані сечові інфекції, варто подумати про можливість рефлюксу. Іншими, неспецифічними ознаками захворювання можуть бути затримка у наборі ваги, нічне нетримання сечі або навіть нез’ясована лихоманка та біль. Якщо запалення поширюється на ниркову миску, можуть з’явитися симптоми гострого пієлонефриту, які потребують термінового медичного втручання.

Якщо рефлюкс триває тривалий час, у дітей зазвичай виникають тьмяні, невиразні симптоми, такі як головний біль, млявість, нудота або навіть втрата ваги. Розвиток ускладнень, завдяки сучасній медичній діагностиці та лікуванню, відбувається рідше, але в нелікованих випадках можуть виникнути серйозні проблеми, такі як ниркова недостатність або сепсис. Наслідком тривалого рефлюксу може бути застій сечі в нирковій мисці, що сприяє розмноженню бактерій, що може призвести до подальших запалень.

Класифікація та діагностика везикоуретерального рефлюксу

Везикоуретеральний рефлюкс класифікується на п’ять різних стадій, які відображають тяжкість захворювання. На I стадії сеча повертається в сечовід, тоді як на II стадії вона досягає і ниркової миски. На III стадії вже спостерігається розширення, тоді як на IV та V стадіях виявляється серйозніше розширення ниркової миски та закручування сечоводу.

Установлення діагнозу зазвичай починається з ультразвукового дослідження, проте це не завжди дає чіткий результат. Рентгенівське дослідження з контрастною речовиною надає набагато точнішу інформацію про стан сечовивідних шляхів. Найнадійнішим методом є цистографія, під час якої сечовий міхур заповнюється контрастною речовиною, і на рентгенівському знімку стає видимим ступінь тяжкості рефлюксу. Крім того, через сечові інфекції може знадобитися аналіз сечі, який виявляє підвищення кількості бактерій та ознаки запалення.

Методи лікування везикоуретерального рефлюксу

Лікування везикоуретерального рефлюксу є необхідним, оскільки захворювання може призвести до серйозних наслідків. У випадку з немовлятами часто спостерігається спонтанне покращення, але методи лікування можна розділити на стадії. На I та II стадіях постійна дезінфекція сечі є першим кроком, який може допомогти усунути рефлюкс, зменшуючи ризик запалення.

У більш серйозних випадках, таких як III та IV стадії, якщо медикаментозне лікування не є ефективним, може знадобитися хірургічне втручання. Одним із поширених методів є ендоскопічна процедура, яка проводиться через сечівник, що дозволяє дослідити анатомічне положення сечоводу. Якщо отвір сечоводу широкий, під слизову вводять біосумісні матеріали, щоб звузити отвір. Якщо це не дає результату, існує можливість більш ризикованого відкритого хірургічного втручання, яке спрямоване на відновлення аномального анатомічного положення.

Отже, лікування везикоуретерального рефлюксу є складним процесом, що вимагає ретельного медичного нагляду та належної діагностики для збереження здоров’я дитини.