Рак тонкої кишки та його ознаки

В тонкому кишечнику можуть виникати злоякісні пухлини, які є відносно рідкісними і становлять лише 5% від усіх пухлин шлунково-кишкового тракту. Існує кілька різних типів цих пухлин, і перебіг захворювання значною мірою залежить від гістологічного типу пухлини та її стадії. Виникнення раку тонкого кишечника, як правило, характерне для старших вікових груп, оскільки більшість діагностованих випадків спостерігається у пацієнтів старше 60 років, тоді як у молодших вікових групах це захворювання зустрічається рідше.

У розвитку захворювання можуть відігравати роль кілька факторів. Хоча причини раку тонкого кишечника не є такими очевидними, як у випадку інших онкологічних захворювань, було виявлено певні ризикові фактори. Генетична схильність, різні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона або целіакія, можуть сприяти розвитку пухлинних змін. Фактори способу життя, такі як споживання обробленого м’яса, висока вміст тваринних жирів, недостатня фізична активність, куріння та вживання алкоголю також можуть підвищувати ризик.

Типи раку тонкого кишечника

З тонкого кишечника можуть виникати кілька видів злоякісних пухлин, і місце виникнення кожного типу пухлини, а також перебіг захворювання можуть бути різними. Аденокарцинома є найбільш поширеним типом пухлини, що виникає з слизової оболонки тонкого кишечника, і становить близько половини випадків. Найчастіше вона виникає в першій третині тонкого кишечника. Ця пухлина агресивно росте і часто метастазує, тому раннє виявлення є ключовим для успішного лікування.

Карциноми, які розвиваються з нейроендокринних клітин, є другим за поширеністю типом і поширюються повільніше. Метастази виникають рідше, що забезпечує більш сприятливий прогноз. Лімфоми становлять 20% пухлинних змін тонкого кишечника, і ці пухлини також можуть швидко розвиватися, особливо в сусідніх лімфатичних вузлах.

До рідкісних типів відносяться GIST (гастроінтестинальні стромальні пухлини), які походять з глибших шарів стінки кишечника, а також саркоми, такі як лейоміосаркома, які мають агресивний перебіг і можуть швидко метастазувати. Тип пухлини та її стадія впливають на можливості лікування, і рання діагностика є надзвичайно важливою для успішної терапії.

Симптоми раку тонкого кишечника

На початкових етапах пухлини тонкого кишечника часто не мають симптомів, проте згодом можуть проявлятися у вигляді неспецифічних болів у животі. До них відносяться дискомфорт у животі, здуття, відсутність апетиту, нудота та блювота. Можуть виникати також розлади всмоктування, які змінюють консистенцію та запах калу.

У міру прогресування захворювання симптоми, спричинені пухлиною, часто посилюються. Біль у животі може посилюватися, і пацієнти можуть відчувати часткову кишкову непрохідність, що супроводжується тимчасовими та рецидивуючими симптомами. До типів пухлин можуть бути специфічні симптоми. Наприклад, у випадку аденокарциноми зміни в ділянці між підшлунковою залозою та жовчним міхуром можуть спричинити кровотечу, що призводить до зміни кольору калу. У випадку карциноідних пухлин типовим є карциноідний синдром, який супроводжується раптовими припливами та прискореним серцебиттям.

Анатомія тонкого кишечника

Тонкий кишечник розташований у середній частині травного тракту і має приблизно 6-7 метрів у довжину. Він складається з трьох основних відділів: дванадцятипалої кишки, єлді та клубової кишки. Він відповідає за всмоктування поживних речовин, що утворюються в процесі травлення, і внутрішня поверхня кишечника покрита ворсинками, які допомагають ефективніше засвоювати поживні речовини.

У слизовій оболонці тонкого кишечника є ентероендокринні клітини, які виробляють гормони, що допомагають регулювати функцію кишечника. У слизовій оболонці клубової кишки також присутні лімфатичні фолікули, які відіграють важливу роль в імунній відповіді організму.

Діагностика раку тонкого кишечника

У разі підозри на рак тонкого кишечника діагностичний процес починається з ретельного фізичного обстеження, під час якого лікар може перевірити черевну ділянку пальпацією. Образотворчі дослідження, такі як КТ або МРТ, відіграють ключову роль у виявленні пухлини та визначенні її поширення.

Ендоскопічні дослідження дозволяють спостерігати за верхньою частиною тонкого кишечника, тоді як для огляду віддалених ділянок потрібні спеціальні інструменти. Лабораторні дослідження, такі як аналізи крові та сечі, також можуть бути корисними, оскільки рівні речовин, що виробляються пухлиною, можуть надати інформацію про тип захворювання.

Остаточний діагноз ставиться на основі біопсійного зразка, під час якого гістологічне дослідження визначає тип пухлини та її характеристики. Лікарі можуть також призначити додаткові дослідження для більш точного визначення стадії захворювання.

Лікувальні можливості раку тонкого кишечника

Лікування раку тонкого кишечника є складним завданням, яке залежить від типу пухлини, її стадії та загального стану здоров’я пацієнта. Першим кроком зазвичай є хірургічне втручання, метою якого є повне видалення пухлини. На ранній стадії операція може бути лікувальною.

У деяких випадках може знадобитися тимчасове виведення кишечника, якщо пухлину не можна повністю видалити. Хіміотерапія та медикаментозне лікування часто застосовуються на пізніх стадіях, особливо якщо операція неможлива або пухлина рецидивує.

Для карциноідних пухлин та GIST доступні спеціальні цільові терапії та імунотерапії. Комбінація різних методів лікування також є звичайною практикою, і в рамках паліативної терапії полегшення симптомів також відіграє важливу роль у покращенні якості життя пацієнта.