Псориатичний артрит

Артеріальний псоріатичний артрит (АПА) є складним і хронічним запальним захворюванням, яке супроводжується одночасним ураженням шкіри та суглобів. Цей стан пов’язаний з псоріазом і може призвести до серйозних наслідків у разі відсутності лікування. АПА впливає не лише на фізичний стан, але й має значний вплив на якість життя постраждалих, тому важливо якомога раніше виявити його симптоми та розпочати відповідне лікування.

Особливості захворювання

Серед характеристик захворювання слід зазначити, що запалення суглобів зазвичай проявляється асиметрично, особливо в кінцевих суглобах пальців рук. У чоловіків частіше спостерігається запалення хребтових суглобів, тоді як у жінок більше уражені дрібні суглоби рук і ніг. Псоріаз вражає невелику частину населення, але частота АПА серед людей, які страждають на псоріаз, значна і може досягати 10%.

Лікування артеріального псоріатичного артриту є складним завданням через різноманітність симптомів і факторів ризику, що вимагає тісної співпраці медичних фахівців.

Розвиток артеріального псоріатичного артриту

Історія розвитку артеріального псоріатичного артриту налічує кілька століть. Перші задокументовані випадки з’явилися в середньовіччі, коли це захворювання називали “біблійним проказом”, а одним із способів лікування було відправлення до монастиря. Через століття фахівці вважали його одним із видів прокази до кінця XIX століття. Тоді було виявлено, що імунодепресивне лікування пацієнтів, які отримали трансплантацію кісткового мозку, покращило стан шкіри у людей з псоріазом.

Це спостереження дало нове розуміння захворювання і запустило процес, в якому АПА було визнано імуномедіованим станом. Крім генетичної схильності, багато зовнішніх факторів, таких як інфекції, ожиріння, куріння, стрес або певні ліки, також можуть сприяти розвитку захворювання. Ці фактори впливають не лише на появу захворювання, але й на загострення симптомів.

Серед факторів ризику важливу роль відіграє сімейна схильність. Серед пацієнтів з псоріазом часто буває, що близький родич також має це захворювання. Наприклад, якщо один з батьків страждає на псоріаз, діти мають приблизно 10% ймовірності успадкувати захворювання, тоді як якщо обидва батьки мають це захворювання, ймовірність може зрости до 50%.

Симптоми захворювання

Симптоми артеріального псоріатичного артриту різноманітні і мають значний вплив на повсякденне життя постраждалих. Одним із найхарактерніших симптомів захворювання є біль у попереку, який зазвичай виникає вночі або на світанку і може зменшитися під час руху. Цей симптом особливо поширений до 40 років і може бути попереджувальним знаком наявності захворювання.

Крім того, запалення суглобів проявляється асиметрично, найчастіше в останніх суглобах пальців рук або в нижніх кінцівках. У міру прогресування захворювання також спостерігається біль у місцях прикріплення сухожиль і зв’язок, наприклад, навколо ахіллового сухожилля, особливо під час навантаження. Крім того, нігті, уражені псоріазом, також є ознаками захворювання, а набряк пальців рук або ніг, відомий як “сосисковий палець”, також може виникати.

Артеріальний псоріатичний артрит не лише викликає опорно-рухові скарги, але також може супроводжуватися іншими ускладненнями, такими як серцево-судинні проблеми, запалення кишківника або запалення очей. З урахуванням цих ускладнень особливо важливо правильно встановити діагноз, оскільки своєчасне лікування захворювання може значно поліпшити якість життя.

Процес діагностики та лікування

Діагностика артеріального псоріатичного артриту є складним завданням, яке вимагає тісної співпраці між дерматологами та ревматологами. Під час діагностики необхідно враховувати анамнез, поточні скарги, фізичні обстеження, а також результати лабораторних і візуалізаційних досліджень. АП можна віднести до кількох підгруп, тому точна діагностика є необхідною для забезпечення відповідного лікування.

Метою лікування є усунення симптомів і запобігання прогресуванню захворювання. Для цього важливо впливати на зовнішні фактори, такі як зменшення стресу, правильне харчування, відмова від куріння та регулярна фізична активність. У пацієнтів з ожирінням зниження ваги також відіграє важливу роль у лікуванні захворювання.

Можливості лікування варіюються, включаючи медикаментозну терапію, в якій можуть використовуватися стероїди, імуномодулюючі препарати та біологічна терапія. Фізіотерапія, термічні або холодові процедури, а також хірургічні втручання також можуть відігравати роль у лікуванні. Метою є досягнення якомога більшого усунення симптомів у пацієнтів і покращення їх якості життя.