Деменційний член сім’ї: як це впливає на життя родини?

Догляд за родичем, який страждає від деменції, ставить сім’ю перед серйозними викликами, оскільки ця хвороба впливає не лише на пацієнта, але й на його опікунів. Деменція поступово впливає на пам’ять, мислення та повсякденну діяльність, що може призвести до драматичних змін у поведінці та особистості постраждалих. Під час догляду родичі повинні боротися не лише з медичними потребами хворого, але й зі своїми емоційними та психологічними тягарами.

Поширеність деменції

Поширеність деменції постійно зростає, і одним з основних причин цього є старіння суспільства. Різні форми хвороби, такі як хвороба Альцгеймера та судинна деменція, торкаються багатьох людей у світі. Тягар догляду за пацієнтами з деменцією особливо лягає на жінок, оскільки дослідження показують, що більшість опікунів є жінками, які часто є дітьми в родині, особливо доньками.

Хто доглядає за пацієнтами з деменцією?

Догляд за пацієнтами з деменцією зазвичай лягає на родичів, переважно на близьких. Найпоширеніший випадок, коли діти, особливо доньки, беруть на себе догляд за батьками. Подружжя також відіграє значну роль у догляді, хоча інші родичі, такі як брати, сестри, онуки або друзі, рідше беруть участь у процесі.

Догляд з точки зору дітей

Коли діти беруть на себе догляд за батьком, який страждає від деменції, вони часто опиняються в складній емоційній ситуації. Для них може бути дуже важко усвідомити, що батько, на якого вони раніше покладалися, поступово втрачає свою незалежність і пам’ять. Ролі дітей змінюються, і багато хто відчуває, що тепер вони виконують батьківську роль, що може бути емоційно важким.

Водночас догляд надає можливість дітям відновити зв’язок з батьками та сформувати іншу, глибшу емоційну прив’язаність. Догляд за батьком з деменцією не лише супроводжується труднощами, але й надає можливість переосмислити стосунки та підтримувати один одного. Під час догляду діти можуть навчитися віддавати ту турботу, яку раніше отримували від своїх батьків.

Роль подружжя в догляді

Динаміка подружніх стосунків також значно змінюється з появою деменції. Рівність і взаємна підтримка, які раніше характеризували їхні стосунки, руйнуються, оскільки одна зі сторін стає все більш безпорадною. Здоровий партнер часто відчуває себе самотнім, що може призвести до психічної та емоційної ізоляції. Зменшення спілкування та втрата інтимності створюють додаткові труднощі у стосунках.

Хоча через деменцію подружні стосунки стикаються з труднощами, все ще існує можливість для взаємного зв’язку. Спільні миті, такі як згадка про спільні спогади чи усмішка, можуть багато значити для обох сторін. Ці моменти можуть допомогти підтримувати стосунки та надати можливість виразити любов, навіть якщо дементний партнер не впізнає нас.

Вплив на дітей та онуків

Діти та онуки, які живуть в одному домогосподарстві з родичами, що страждають від деменції, також можуть бути емоційно постраждалими. Діти відчувають зміни у своєму оточенні, тому важливо, щоб батьки відкрито говорили про ситуацію. Пояснення, відповідні їхньому віку, можуть допомогти дітям зрозуміти, що деменція не є їхньою провиною, і їм не слід боятися, що вони також захворіють.

Для старших дітей корисно мати відкриту комунікацію, оскільки вони часто реагують на поведінку дементного родича почуттям сорому або гніву. Діти, які виросли з деменцією, як дорослі, часто стають чутливішими до соціальних ситуацій і можуть бути більш емпатійними до інших. Залучення їх до догляду може допомогти їм навчитися брати на себе відповідальність, але важливо підкреслити, що догляд за дементними пацієнтами не є їхнім обов’язком.

Важливість дбати про себе

Догляд за пацієнтами з деменцією може бути сповнений викликів, і психічне та фізичне здоров’я доглядачів легко може опинитися під загрозою. Депресія, тривога та соціальна ізоляція є поширеними явищами серед доглядачів, тому важливо, щоб вони також дбали про себе. Якщо вони помічають будь-які негативні симптоми, не слід вагатися звернутися за допомогою.

На щастя, сьогодні існує безліч підтримуючих груп, де можна поділитися своїм досвідом з тими, хто опинився в подібній ситуації. Крім того, регулярні медичні обстеження та підтримка діяльності поза доглядом також можуть допомогти зберегти фізичне та психічне здоров’я доглядачів, що є спільним інтересом як для доглядача, так і для пацієнта.