Боль у животі в дитинстві

Біль у животі є надзвичайно поширеним скаргою, яка може виникнути в дитинстві з багатьох різних причин. Біль може проявлятися в різних формах, будь то раптовий, сильний або хронічний, затяжний. Оскільки деякі стани, що супроводжуються болем у животі, можуть вимагати термінового медичного втручання, важливо, щоб батьки звертали увагу на симптоми дитини та, за необхідності, зверталися до лікаря.

Типи болю в животі

Біль у животі може бути гострим, що означає, що він виникає раптово, або хронічним, що триває щонайменше кілька місяців. Гострий біль у животі може бути особливо тривожним, якщо не зникає протягом кількох годин або якщо він має колікообразний характер, тобто виникає нападоподібно. За такими болями часто стоять інфекції, харчове отруєння, жовчні камені, панкреатит або запори. Хронічний біль у животі також може виникати внаслідок інфекцій або запорів і може тривати довше.

Симптоми та ознаки болю в животі

При появі болю в животі діти часто підтягують ноги та лежать згорбившись, що сигналізує батькам про те, що щось не так. Характер і інтенсивність болю є важливими факторами, які слід враховувати. У разі гострого болю діти часто плачуть і відчувають себе дуже незручно через інтенсивність болю. Лікарі часто рекомендують серйозно ставитися до болю в животі у дітей, особливо якщо скарги тривають.

Симптоми болю в животі охоплюють широкий спектр, серед найбільш поширених – лихоманка, нудота, діарея, запор і печіння під час сечовипускання. Ці супутні симптоми можуть допомогти лікарям у встановленні діагнозу. Якщо разом з болем у животі виникає лихоманка або дитина має діарею, терміново слід звернутися до лікаря. Крім того, висипи на шкірі, сильна втома або втрата апетиту, що супроводжують болі в животі, також можуть бути тривожними сигналами, які слід серйозно сприймати.

Що може викликати біль у животі у дітей?

Причини болю в животі можуть бути дуже різноманітними, і для точного діагнозу потрібне ретельне спостереження. Діти схильні до болю в животі через різні органічні та неорганічні причини. Місце та характер болю можуть багато розповісти про те, що може бути його причиною. Наприклад, якщо біль починається в області пупка, а потім іррадіює в праву нижню частину живота, це може викликати підозру на апендицит.

Характер болю також надає важливу інформацію. Діти можуть описувати, що біль є різким або тупим, і чи є він постійним або хвилеподібним. Час появи болю також заслуговує на увагу; якщо біль виникає після їжі, це може вказувати на розлади травлення, тоді як якщо він спостерігається під час сечовипускання, можуть виникнути проблеми з сечовивідною системою.

Крім того, причинами болю в животі у дітей можуть бути вірусні інфекції, харчові звички, стрес або навіть психологічні причини. Батькам слід також звертати увагу на те, скільки їсть їхня дитина, і чи не викликає проблеми надмірне вживання їжі або швидке харчування.

Коли потрібна термінова медична допомога

В певних випадках біль у животі вимагає термінового медичного втручання, яке батьки повинні вчасно помітити. Таким станом є, наприклад, кишкова непрохідність, яка особливо поширена у маленьких дітей. При кишковій непрохідності частина кишечника “втискається” в своє продовження, що може викликати серйозні болі. Батьки повинні бути обізнані про ознаки кишкової непрохідності, такі як сильні спазми живота та відсутність скарг у проміжках між нападами.

Апендицит також є станом, який вимагає уваги. Апендицит зазвичай починається з болю навколо пупка, а потім біль переходить у праву нижню частину живота. Поява нудоти та лихоманки свідчить про прогресування захворювання, і в такому випадку потрібне термінове медичне обстеження.

Батькам також слід звертати увагу на те, що дітей з болями в животі заборонено годувати, оскільки порожній шлунок полегшує обстеження та необхідні медичні втручання. Дитину слід спостерігати, і якщо вони помітять будь-які незвичайні симптоми, не слід вагатися звертатися до лікаря.

Лікування та діагностика болю в животі

Під час лікування та діагностики болю в животі батьки можуть відігравати активну роль, якщо уважно стежать за станом своєї дитини та спілкуються з лікарем.